kastanu4 (kastanu4) wrote,
kastanu4
kastanu4

Подорож Києва, або 600 км за 15 гривень

Одного дня мені запропонували попрацювати в Києві. Проїзд оплачують, та і час по столиці погуляти буде - чом би не з'їздити?
Вирішено - зроблено, я вже сиджу в автобусі разом зі знайомою. Виїхали з Харкова, через 2 години заїхали в рідний край - Полтава. За 2 місяці майже нічого і не змінилося, нажаль або на щастя - не знаю...
Близько 7 ранку ми приїхали вже до кінечного пунку - Києва. Швиденько зробив всі справи, ми вирішили зв'язатися зі старим знайомим Олі та трохи полазити. І хоча погода видалася не з найкращих - туман був дуже густий, важко було розпізнати будинки, які стоять поруч...
Але все ж - ми на даху. Яке це чудове відчуття - стояти та просто дивитися навкруги, спостерігаючи за людьми, які з висоти 24 поверхів здаються ніби мурашки...
Що цікавого - з даху відкривається чудовий вид на Лук'янівське СІЗО. Доречі, поряд з ним розташована лікарня МВД... Не випадково, мабуть...)

А взагалі при нормальній погоді звідтіля відкривається просто дивовижний вид на весь Київ...

Після невеличкого обговорення ситуації ми вирішили піти ще на один будинок. Вид звідтіля був теж непоганий, але, нажаль, через туман не вдалося нічого зняти.
А згодом розпочалося найцікавіше - спочатку ми зустрілися з однокласницею, довго просидівши в Ocean Plaza...


Та все ж таки настав час, коли треба їхати додому...
Якщо ви вважаєте, що ми просто сіли на автобус і доїхали без пригод - ви помиляетеся. Це було б занадто нудно для нас.
А тому ми вирішили трохи розважитися - за 10 хвилин знайшли розклад електричок та підібрали ті, що нам підходять.
За 20 хвилин дійшовши від сіті-молу до станції Видубичі ми сіли там, очікуючи на електропотяг... В ногах починала з'являтися приємна втома...

Виїхавши о 20.41 з Києва, а точніше з Видубичів, ми прибули до Гребінки о 23.47. Доволі цікаво було сидіти у напівтемному вагоні, намагаючись щось прочитати з книги та заспокоїти Олю, що ми ще не проїхали свою зупинку. Що цікаво, як тільки ми перейшли у інший вагон, де світло було увімкнене, воно одразу з'явилося і в інших вагонах електрички...
По дорозі до Гребінки ми їхали і нервували - на відрізку від Полтави до Гребінки ведуться ремонтні роботи, і якщо б нашу електричку відмінили б, то наступна лише через 6,5 годин. Якось не дуже вселяла надію та думка, що замість 2 годин на вокзалі в Гребінці довелося б простирчати майже 9...
Та, на щастя, все обійшлося, і вже в 2.09 ми сиділи в теплій і затишній холодній та дуже незручній електричці. Так як їхати нам не мало не багато 7 годин вирішили трохи поспати. Олі було набагато легше - підібравши коліна під себе вже через пів години вона спокійно спала. А ось в мене так не виходило - не влазив я на те маленьке сидіннячко, а тим більше разом з ногами. Але проблема була вирішена - просто простягши ноги я поклав їх на інші сидіння, через прохід. Звісно ж виспатися мені не дали - чомусь всім постійно треба ходити, будити мене і просити мене прибрати ноги і дати їм пройти... Але з цим вже нічого не поробиш - якщо ти високий, то апріорі маєш страждати від свого зросту: то там десь головою вдаришся, то просто не влізеш...
Прибувши о 6 ранку до Полтави з'явилася думка відвідати знайомих. Але той факт, що ця електричка довезе нас до Огульців, звідкіля до Харкова взагалі фігню їхати (порівняно з вже подоланим шляхом) допоміг нам зробити правильний вибір. Ми навіть не вийшли на рідний вокзала Полтави - Київської на якому ми стояли 20 хвилин - сонливість і тепло в електричці зробили свою справу.
Прибувши не без пригод до Огульців, ми вийшли на перон і трохи засмутились - моросив дощик. Коли ж ми пішли випити чай до буфету ресторану, як тепер називають всі забігайлівки на території вокзалів, почався ливень. Пощастило що він лив не довго, лиш декілька хвилин...
Та вже о 10.46 ми сіли в останній електропоїзд, який і довіз нас до Харкова. 11.58 - Харків, ми вдома!
В результаті: більше 1200 кілометрів в дорозі, з них половина - електричками, 23 з половиною години, та купа незабутніх вражень!.. Загалом на білети додому ми витратили приблизно 15 гривень, в той час як маршрутка коштує 150... Так можна хоч щовихідних в гості їздити)

P.S. На черзі ще Львів, куди ми неодмінно відправимося взимку таким же чином! =)
Subscribe

  • Як добре, що мені не сняться сни...

    В останній час я почав розуміти, що я вдячний природі, що мені взагалі не сняться сни. Так, за своє життя я жодного разу не бачив снів. Хтось каже,…

  • Фотозвіт з фестивалю Rock`n`ball 2013

    Нещодавно у селі Соснівка під Полтавою відбувся фестиваль Rock`n`ball. За декілька днів до початку фестивалю я ще відпочивав на річці, і як тільки…

  • Фотозвіт з концерту Pepsi Stars Of Now в Полтаві

    З невеликою затримкою викладую фото з цього неперевершенного концерту. Фото мало, спочатку взагалі не планував публікувати. Але…

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments